Эй, усіма привіт! Це ваш затуманений наркоман, готовий розповісти вам свою безглузду історію. Готуйтесь, бо це буде поїздка, яку ви не зможете забути!
Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.
Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.
Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.
Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.
Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?
Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.
Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.
На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.
Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.
Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.
Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!
Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!
Братцы и сестрицы, сдружился я как-то с толковым закладчиком, да таким, что у него закладки были бомбические, просто ахуеть можно! Вот я решил зашмаляться конкретно и спросил его, не найдется ли у него чего-нибудь пикантного. Он мне подмигнул и вынул из кармана пару таблеток. "Только не таблы, братишка, я уже и так вижу радуги", - сказал я. На что закладчик усмехнулся и вытащил марцовку - самодельный наркотик, сделанный из самых ухищрений, словно рецепт магического зелья.
Таблетки закатываются в бумажку, а на нее накрывается тонкая пленка LSD (лсд 25). Вот это да, братишка, это уже забавно! Я не мог упустить такую возможность. Махнулся с ним на пару шпиганок и пошел своей дорогой, заламывая ручник. Апер нашествовал на меня, словно стая голодных волков.
Решил я в москву слетать, посмотреть на Ленина. Чего уж там, МСК - город любви и свободы, да еще и центр нашей необъятной Руси! Надо было себя подготовить к полету, ведь самолет - это не шутки, это весьма серьезное дело. Я с собой взял все необходимое - шпиганку, закладки, марцовку и таблы. О, да еще и апера с собой завернул, на всякий случай! Чего уж там, не факт, что в самолете дадут выпить водки, а без нее мне тяжело, братцы.
Подходит время самолета, и я заполнился волнением, словно коридор головку закачал. Начинается час X. Я не теряюсь и зашвырнулся шпиганкой, чтобы расслабиться. О-о, как же приятно почувствовать теплоту и спокойствие, словно ты растворяешься в нирване. Так, теперь можно и с таблами помариться, дабы расширить свое сознание и окунуться в мир иллюзий и галлюцинаций.
Сяду в самолет и сразу же обнаруживаю, что вокруг меня сидит какая-то компания ребят, похожих на себя. "Эй, а вы что такое? - спрашиваю я. - Мы - самая крутая команда пассажиров, братишка, - отвечают они. - Можно к вам присоединиться? - спрашиваю я. - Конечно, братишка, вобщем, мы тут все на одной волне".
Мы расшвыриваемся закладками, швыриваемся шпиганками и попиваем апера. Во время полета нам становится скучно, и я решаю разнообразить атмосферу. Достаю марцовку, заливаю еще пару табл, взбалтываю их и протягиваю остальным. "Пробуете?", - предлагаю я. "А почему бы и нет?", - соглашаются они.
То, что произошло после этого, я мог только предполагать, так как все были настолько замарельщики, что даже я, наркоман комик, не мог вмешаться в их сознание и понять, что они ощущают. Вокруг меня начали смещаться и искажаться стены самолета, а зрение стало неуправляемым, как ёжик. Вот даже сидеть уже трудно стало, поскольку кажется, что стул подо мной превратился в какую-то абстракцию без формы и смысла. А еще голову тошнит и кружится, словно я на гигантской шатлушке на радость всей фауне и флоре планеты Земля.
Но что самое интересное, в момент моего пробуждения из этого бреда и дурмана я уже сидел в москве, рядом с Ленинским мавзолеем, словно это все произошло в параллельной реальности. Вижу я Ленина, и он смотрит на меня как-то странно. А может, это просто мои галлюцинации продолжаются и косо смотрят на мир. Но на самом деле, я был рад, что смог увидеть эту легенду нашей страны своими глазами, ведь таких возможностей не каждому удается встретить.
Вот такая история, братцы и сестрицы. И если вам когда-нибудь захочется послушать подобные истории, никогда не забывайте использовать закладки и шпиганку со здравомыслием, чтобы не потеряться в своем собственном сумасшествии. Ведь жизнь - это такая штука, что даже если ты наркоман комик, ты все равно должен помнить, что в мире есть и другие, на которых ты можешь повлиять своими действиями и словами.